Психологічна служба
Зідьківської ЗОШ І-ІІІ ст. ім. Г. І. Ковтуна
Заповіді молодших школярів
1. Працюй завжди із задоволенням.
2. Радій успіхам товаришів.
3. Допомагай товаришам, якщо трапилося лихо.
4. Не ображайся без причини.
5.Кличуть гратися - іди, не кличуть - запитай дозволу гратися разом.
6. Нікого не ображай.
7. Частіше говори: "Давай дружити!", "Давай гратися разом!, "Давай зробимо разом!".
8. Стався до інших так, як хочеш, щоб ставилися до тебе.
Дотримуйся режиму дня!
Казка "Сумне жабеня"
Жило на березі річки жабенятко. І було його життя зовсім невеселим. Поки інші жабенята стрибали в піску, плескалися у воді й наспівували свої веселі жаб'ячі пісні, наше жабенятко сиділо на листочку латаття й сумувало. Ви запитаєте мене, чому воно сумувало? А хіба весело одному сидіти й дивитися, як інші граються?
Ви запитаєте мене, чому воно не гралося з іншими жабенятами? Та тому, що соромилося.
Але одного разу уранці сумне жабеня наважилося й підійшло до інших жабенят.
–– Можна мені з вами гратися? –– тихо запитало воно.
–– Звичайно, можна! –– закричали жабенята.
–– Хочеш, я навчу тебе співати жаб'ячі пісні? –– запитало одне жабеня.
–– А я навчу тебе плескатися у воді!
–– Доганяй! –– крикнуло третє і швидко пострибало уздовж ріки. Наше жабеня разом з іншими пострибало слідом за ним. Так минув цілий день. Жабеня гралося разом з іншими жабенятами. Як же це, виявляється, весело, гратися із друзями!
Посилання: http://www.zrostayka.com.ua/magazine/36/44/29521
КАЗКА “ТИМОШКА І ТЕМРЯВА”
В одному місті не дуже великому, але й не дуже маленькому, дуже схожому на те, де живеш ти, жив-був хлопчик. Звали його Тимофій, а батьки та друзі називали його Тимошка. Був Тимошка дуже хорошим хлопчиком, мав багато друзів, завжди був радий допомогти іншим і нічого не боявся. Вірніше, майже нічого не боявся, крім темряви.
Де б він не був, у що б не грав, як тільки починало темніти, він відразу поспішав додому, ближче до мами і тата. Та й спати він не лягав, поки мама не запалювала настільну лампу біля ліжка. Вночі хлопчик з кімнати своєї вийти боявся. Якщо треба було сходити за водою або в туалет, він відразу кликав маму.
– І чого ти боїшся? – Питала його мама. – Тут же нічого і нікого немає!
– Як немає? А темрява ?! – Відповів хлопчик.
Але одного разу сталася з Тимошкою така от історія:
Одного літнього вечора грав він з хлопцями в м’яч, в сусідньому дворі. Загрався, та й не помітив, що почало темніти. А коли помітив, що вже сутінки згущуються, відразу ж кинувся додому. Для того, щоб потрапити у свій двір, треба було пройти під мостом. Так ось, пробігаючи під тим самим мостом, хлопчик почув, що над його головою хтось плаче. Підняв він голову і побачив, що на мосту сидить маленька дівчинка, приблизно його віку. Вона-то і плакала. Сльози текли по її худеньких щоках і падали на коротку сіру сукню.
-Ох, бідна! – Подумав хлопчик. – Напевно вона забралася туди, а злізти не може. Ось і плаче.
Оскільки Тимошка був добрий і сміливий хлопчик, він, звичайно, вирішив дівчинці допомогти і став забиратися на міст. Він навіть про темряву ненадовго забув,так йому шкода бідолаху стало. Через хвилину Тимошка вже сидів поруч з нею.
– Ти чого плачеш, боїшся? Давай руку, я допоможу тобі спуститися!
– Я не боюся спускатися. Я через інше плачу, – тихо відповіла дівчинка.
– Так чому ж ти плачеш? Може, я все-таки допоможу?
– Я плачу, бо зі мною дружити ніхто не хоче. Всі мене бояться, – пояснила дівчинка.
– Як бояться? Чого тебе бояться ?! Кому ти можеш шкоду заподіяти? – Здивувався хлопчик.
– Не знаю кому, але всі мене бояться. А мені так хочеться мати друзів!
– Так давай я буду твоїм другом! – Запропонував Тимошка. – Як тебе звати?
– Темрява, – відповіла дівчинка.
– Як Темрява ?! Та сама Темрява, що вночі буває? – Здригнувся хлопчик.
– Так, та сама. Ось бачиш, і ти злякався, і дружити більше не хочеш. А я ж нічого поганого не роблю. Тільки приходжу на землю, коли заходить Сонце, як мене вчили мої батьки, мама Темна Ніч і тато Король Сутінків.
– А ти, правда, нічого поганого не робиш? – Запитав Тимошка тремтячим голосом.
– Правда, нічого поганого! – Відповіла Темрява.
– Але я все-таки все ще тебе боюся. Що ж робити?! – Хлопчик не знав, як вчинити. Йому було шкода Темряву, але ж він її боявся. Навіть відсунувся трохи.
Темрява і Тимошка сиділи на мосту, дивилися один на одного і не знали, що робити, як допомогти один одному.
Раптом Місяць, який спостерігав за ними з висоти, спустився нижче і заговорив:
– Я знаю, як вам допомогти. Вам все-таки треба подружитися. Тоді у Темряви буде друг, і вона не буде так засмучуватися, а ти Тимошка перестанеш її боятися. Адже ми не боїмося своїх друзів! Так?
Темрява і Тимошка вислухали пораду Місяця і їм здалося, що він правий.
– Ну, давай, подружимося! – Запропонував хлопчик.
– Давай! – Погодилася Темрява і простягнула йому свою руку, а Тимошка посміхнувся їй і простягнув свою.
– А тепер мені додому пора, – сказав хлопчик. – Адже вже дуже пізно. Мама переживає, я ж завжди завидна повертаюся.
– А давай я тебе до будинку проведу! – Запропонувала Темрява.
І вони пішли по вулиці, хлопчик Тимошка і його подруга Темрява. І Тимошці було ні крапельки не страшно.
З тих пір Тимошка не боїться Темряви. Йому вже не треба запалювати лампу, коли він лягає спати. А Темрява, коли спускається на землю, завжди йде провідати свого друга.
– Здрастуй, друже, – говорить Темрява.
– Здрастуй, Темрява. Я такий радий, що ти прийшла! – Відповідає Тимошка.
– Ну а тепер лягай спати, – каже Темрява. А я буду стояти поруч і відганяти погані сни, якщо вони раптом будуть наближатися до твого ліжка.
– Спасибі, Темрява, – говорить хлопчик.
Тиша і спокій огортають його, немов тепла пухова ковдра, він закриває очі і засинає міцним безтурботним сном, а Темрява стоїть поруч і охороняє сон свого друга.
Перекладено з російської
Автор М. Шкуріна